Мій життєвий проект

Шановні читачі, хочу представити Вашій увазі власну стратегію розвитку життєвої компетентності.

Мій життєвий проект:

1. Я - людина, яка має величезний дар розвиватися, думати, розуміти, аназізувати, любити, співчувати, радіти та обирати.

2. Моє призначення: розвивати свої здібності, дари і таланти, використовувати можливості, які переді мною відкриваються, допомагати тим, хто потребує моєї допомоги. 

3.   Моє життєве кредо: "Що посієш - те й пожнеш, але пожнеш набагато більбше, ніж сієш".

4.    Життєві цілі: розвиватися у всьому, розвиватися постійно. використовувати для цього всі можливості життя.

4.1. Бути гарною, мудрою дружиною; у майбутньому - найкращою мамою; бути вдячною, люблячою донькою; бути професіоналом своєї справи.

4.2. Служити всім, хто потребує допомоги: здійснювати місіонерські поїздки і допомагати дітям-сиротам, біженцям, знедоленим родинам;

4.3.Закінчити навчання в Університеті, отримати червоний диплом, працювати на улюбленій роботі, розвиватися в улюбленій справі;

4.4. Поїхати на декілька років в Боснію місіонером.)

5.    Мої пріоритети: сім`я, здоров`я, мир, розвиток.

6.    Мої завдання: у мене дуже багато можливостей розвиватися, але не вистачає часу. Тому мені варто навчитися раціонально витрачати час.

7.  Мої достоїнства: віра у Бога і в те, що добро перемагає зло. Також, любов до ближніх, милосердя, пунктуальність, дисципліна, організаторські вміння, вміння доводити справу до кінця. 

8. Мої недоліки: "Комплекс відмінниці", який досить часто заважає ставити правильні пріорітети; невміння рівномірно розподяляти сили на виконання різних завдань. При цьому Я уявляю зміни у моєму внутрішньому світі -  тільки на краще, адже потрібно весь час прагнути до самоосвіти, зміни на краще.

9.  Яким би я хотіла бачити себе на завершальному етапі свого життєвого шляху?

Щасливою, вірною своїм принципам, з думкою про те, що мої рідні і близькі отримали від мене багато любові і турботи, з думкою про те, що я змогла внести в цей світ більше добра, користі, любові та миру.

Як я здійснюю свій життєвий проект? Наведу приклади:

         Ще до вступу до Університету я займалася волонтерською діяльністю разом зі своєю сім’єю. Ми разом з братами та сестрою відвідувати дитячі будинки. З дітьми робили уроки, вчили їх елементарним гігієнічним навичкам, гуляли, вчили цікавим іграм, розповідали різноманітні дитячі історії на моральні теми.

При вступі до університету я планувала продовжувати цю діяльність, але виникали питання - чи зможу поєднати навчальну діяльність з позанавчальною? Чи вистачить на все часу? Яким чином позанавчальна робота сприятиме професійному розвитку? Ми спробували поєднувати навчання і добрі справи. Відвідували дитячі будинки, виступали в Університеті та поза його межами з доповідями та закликами щодо допомоги дітям та тим, хто потребує цього. .

Діяльність волонтерської роботи спрямована на: 

• залучення студентів, школярів старших класів до проведення волонтерської допомоги дітям, які мають соціальні проблеми та певні обмеження в психофізичному розвитку;

• Залучення студентів до проведення таборів та фестивалів для дітей біженців;

• формування турботливого ставлення до дітей, які мають певні соціальні потреми, обмеження та проблеми.

Мета волонтерської роботи: допомагати дітям, які мають певні соціальні та психофізичні проблеми розвиватися, вчити нормам і правилам поведінки, формувати моральні якості через використання лялькового театру. 

Серед різноманітних форм роботи з дітьми ми приділили особливу увагу ляльковому театру.

Головною його перевагою, було те, що він цікавий дітям всіх вікових груп. Найменші діти із захопленням спостерігають за яскравими іграшками різноманітних форм і кольорів, а діти середнього і старшого дошкільного віку співпереживають персонажам казок, історій які ми розігрували. Через казкові історії ми вчили дітей дружбі, ввічливості, чесності, співпереживанню і бажанню допомагати один одному. Пізніше ми почали давати вистави в Центрі дитячої нейрохірургії. З кожним роком наша команда росте і поле нашої діяльності також.

На базі Педагогічного інституту був створений інклюзивний клуб, з метою формування позитивного ставлення до проблеми інклюзивного навчання у майбутніх педагогів. 

Нас, учасників клубу, запросили на форум "Древо надії", організаторами якого був центр психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Дарницького району м. Києва. Нас запросили , щоб ми поділилися своїм баченням проблеми навчання дітей з психофізичними порушеннями. Цей форум був присвячений проблемам дискримінації дітей та молоді з інвалідністю. 

Також, ми взяли участь у ІІІ Всеукраїнському конкурсі «Моральний вчинок» з презентацією відео-фільму «Інклюзія очима студентів», який одержав премію у номінації «Інклюзія як прояв людяності», оскільки діти з особливими потребами повинні жити не надіями, а реальністю.

На нашу думку, педагог може зреалізуватися, як людина й педагог за умови, коли він озирнеться навколо себе і побачить потребу оточуючих, а сенсом всього його життя стане передача добра, надії, любові, знань тим, хто так потребує цього. Отже, осмислення свого призначення, своєї долі, життєвих цілей, сенсу життя й організація життєвого шляху визначає злет життєвої компетентності особистості. Серцевину життєвої компетентності складає здатність особистості розробляти і здійснювати своє життя як проект, визначати життєве кредо, цільові та смисложиттєві параметри.

3.02.2016

Шановні читачі, зараз я навчаюсь на 6 курсі в педагогічному інституті ім. Б.Д. Грінченка. Тому, плідно займаюсь написанням диплому. Але це не означає, що моя діяльність, як волонтера, як людини, яка хоче допомагати іншим зупинилась. В кінці зими, я мала змогу відвідувати таку країну як Боснія Герцеговина, для того, щоб там допомогти одній християнській організації у допомозі стареньким у "Будинку пенсіоннера", а також дізнатися про їх діяльність у допомозі біженцям із Сирії... 
Бажаю кожному максимально використовувати час, для того, щоб потім не жалкувати про втрачені можливості бути корисним...